четверг, 20 октября 2011 г.

Історія міста "Лева" - Львова

Львів - місто з багатовіковою історією, місто в якому переплелася культура різних народів. Бурхлива і надзвичайно цікава історія унікального українського міста Львова налічує сім з половиною віків. Перша документальна згадка про Львів датується 1256 р. Заснував місто Галицько-Волинський князь Данило Романович і назвав його на честь свого сина Лева. Центром давньоруського Львова була сучасна площа Ринок. Місто надійно захищали укріплення, збудовані з урахуванням природних умов — пагорбів Високого Замку та річки Полтви.
Завдяки своєму унікальному географічному розташуванню на перетині головних торгових шляхів між Заходом і Сходом, Львів у XV-XVII століттях стає провідним торговельним центром Східної Європи, найбільшим містом України. Перебуваючи впродовж півтисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворюється на справжню архітектурну перлину, центр книговидання, ремесел і мистецтв.
У XVIII-XX століттях у складі Австро-Угорської імперії Львів стає відомим як місто технічних інновацій, зокрема тут вперше у світі винайшли гас і гасову лампу.
У другій половині XIX століття було відкрито родовища нафти у Бориславі, заліз­нич­ні шляхи сполу­чили Львів із столицею імперії та іншими європейськими міс­тами. У місті прокладено трамвайну колію, запроваджено газове, а згодом електричне освітлення. Розбу­довуються нові квартали, з’являються театри, дорогі готелі, банки, громадські установи.
Кінець століття XIX – початок XX століття – це період національного піднесення серед галицьких українців. Львів став центром національного відродження, тут жили й працювали видатні політичні та культурні діячі.
На початку XX століття Львів став столицею третього у світі регіону за видобутком нафти після США і Росії. У 1939-1991 роках Львів перебував під владою тоталітарного Радянського Союзу. Із моменту здобуття Україною незалежності місто набуває статусу культурної та духовної столиці української держави. У 1998 році місто Львів був внесений до списку світових пам'яток архітектури, які знаходяться під охороною ЮНЕСКО.
Львів - це перлина архітектури. Львів - це місто, в традиціях і архітектурі якого гармонійно об'єдналася старовина та сучасність. Тут змішалися готика і бароко, ренесанс і Романський стиль, рококо та ампір, сучасна еклектика і конструктивізм. Великий вплив на культуру й архітектуру Львова мали Австро-Угорська імперія і Польща. Магнати і меценати XVI-XVII століть запрошували талановитих майстрів з усієї Європи, які створили унікальну перлину архітектури. Варто приїхати сюди, щоб відчути неповторний дух, смак і пристрасть Галичини; пройтися по вузьких вулицях Старого міста, обійти Площу Ринок, помріяти в одній з кав'ярень, подивитися на місто з гори Високий Замок. І тоді, після неспішного знайомства з містом Ви відчуєте містіку середньовіччя.
Нещодавно, у 2006 році, місто відсвяткувало свій 750-літній ювілей.

Історія Харкова

Відбудова знищеного Xаркова почалася ще за війни і тривала за наступних років, одночасно з реконструкцією й розростанням міста. Відбудовано ряд заводів, стали до ладу нові. Відновлено і поширено житловий фонд побудовою нових кварталів (Салтівка, Павлове Поле, Рогань, Олексіївка, Холодна Гора, Червона Баварія). За повоєнного часу покращав благоустрій міста: розпочато газифікацію приватних помешкань (проведено газ з Шебелинки), прокладено новий водогін з Краснопавлівки, збільшено трамвайні (тепер 33) маршрути, тролейбусні (36) і автобусні лінії (понад 50); річки змеліоровані. 1975 відкрито, метрополітен (1978 розпочато другу лінію) довжиною 18 км з 13 станціями (заплановано 3 лінії, разом 43 станції). Поширено торгівельну мережу, освітні заклади та установи охорони здоров'я: відкрито кілька санаторіїв, будинків відпочинку в околицях Xаркова. 1976 у Xаркові діяло 70 лікарень з близько 60000 ліжок; лікарів — близько 7 000.
1980 Xарків мав понад 2 500 вулиць і провулків та 26 площ; серед них площі Дзержинського, Радянської України, Р. Люксембурґ, М. Тевелева, Повстання, Театральна, Залізнодорожна; є кілька впорядкованих набережних. Xарків тепер добре озеленене місто, має 110 парків і скверів; найбільші — Центральний парк ім М. Ґорького, сад ім. Шевченка, парк Артема, Лісопарк, Ботанічний сад.
Зросла роль Xаркова як транспортного центру, з нього розходяться залізниці у 8 напрямах; найбільша станція — «Південна». Xарків сполучений авіалініями з рядом міст України, СНД і Європи. Сучасний аеропорт збудовано 1954 року. Приміська і міжміська автобусна мережа має 290 маршрутів.

Середньвіччя міста Хмельницького

Середньовіччя

З посиленнями феодальної роздробленості Стародавньої Русі і виникненням окремих удільних князівств у кінці ХІ ст. на Наддніпрянщині утворюються Теребовлянські князівства, а згодом, в 1141 р. – Галицьке. У 1199 р. внаслідок об’єднання Теребовлянського і Шумського князівств вся територія сучасного Поділля увійшла до Галицько-Волинського князівства.

Після загарбання краю ординськими племенами у 1246 р. Галицько-Волинське князівство змушене було визначати свою залежність від Золотої Орди. Край було поділено на округи, населення яких платило величезну данину. Спустошувалися села і міста, руйнувалися фортеці. Ця трагічна сторінка в історії Хмельниччини, як і всієї Русі, тривала понад 100 років.
Скориставшись феодальною роздробленістю давньоруських земель і ослабленням їх внаслідок ординської навали, територію захоплюють литовські і польські феодали.
Наступ польських феодалів на українські землі посилився після Кревської унії, укладеної в 1385 р. між Польщею і Литвою. Внаслідок гострої боротьби між Польщею, Литовським князівством і Угорщиною захоплені ними землі Західного Поділля оголошуються (1439 р.) окремим подільським воєводством з центром у Кам’янці-Подільському. До його складу увійшли 3 повіти: Кам’янецький, Летичівський і Червоноградський.
З середини XV ст. частішають спустошливі кримсько-татарські напади на Поділля. Лише під час нападу на Поділля, Волинь і Галичину у 1575 р. татари полонили понад 55 тис. чол. Все це, безперечно, зумовило спустошення поселень краю. Однак в наступні десятиріччя вже спостерігається збільшення кількості поселень і населення в них.
Після Люблінської унії (1569) землі Брацлавщини відійшли до Польщі, внаслідок чого створюються Брацлавське воєводство. Загарбані землі заселяє польська шляхта, в її руках зосереджуються основні земельні володіння. Виникають фільварки, сільські поселення збільшуються у розмірах.
Із впровадженням у 1596 р. Берестейської унії під впорядкуванням православної церкви України і Білорусії, Ватикану – на землях, захоплених Польщею, у тому числі на Поділлі, посилилася релігійна і національна конфронтація.
Соціально-економічне і національно-релігійне гноблення викликало хвилю народних протестів проти польської шляхти і місцевих поневолювачів, наростання визвольного руху. Це знайшло вияв у селянсько-козацьких повстаннях, які почалися з кінця XVI ст.

Давня історія сучасного Києва

Деякі дослідники вважають, що давня столиця остготів місто Данарштадт є попередником Києва.
Київ було засновано, як стверджують археологи наприкінці V — першій половині VI століттях (останнім часом ці дані піддаються сумніву).
Свідчення про заснування Києва трапляються в Велесовій книзі в таких дощечках: 4-г, 73, 15-б, 2-б та ін.
Заснування Києва, як і багатьох інших міст, оспівано поетичними легендами. Археологічні дослідження виявили, що перше міське поселення на території Подолу з'явилося не раніше 880-х років. Згідно з традиційною точкою зору з 882 р. Київ був столицею Київської Русі. Візантійський імператор Константин Багрянородний писав в середині X століття, що Київ мав другу назву — Самватас. Ймовірно, вона була або древньою назвою міста, або його позначенням в неслов'янському середовищі. Слово, можливо, походить з хазарської мови й означає «верхні укріплення». Результати деяких археологічних розкопок дають підставу вважати, що вже в VI—VII століттях поселення на правому березі Дніпра можна вважати міськими. Ця концепція, що підкріплена святкуванням в 1982 р. 1500-ліття Києва, розглядалася як загальноприйнята. Але, протилежно до «ювілейної концепції» частина істориків і археологів вважає, як і попередньо, що заснування Києва як міста відбувалося в VIII—Х столітті. Тільки в кінці цього періоду окремі поселення злилися в єдине поселення міського характеру.
Впродовж VIII—XII ст. Київ був столицею слов'янської держави Русь, що з IX ст. простягалась від Балтійського до Чорного моря.
Вигідне географічне положення Києва на широкому водному торговельному шляху «з варяг в греки» по Дніпру сприяло його швидкому розвитку. В ІХ і першій половині Х століттях Київ вже вважався найбільшим торговим і культурним центром тогочасної Східної Європи, через нього проходила транзитна торгівля між Сходом і Заходом. Вже в IX столітті тут проживало понад 50 000 мешканців (для порівняння у Парижі — 20 000), було близько 400 церков, 8 базарів, найбільша бібліотека християнського світу. Завдяки династичним шлюбам Київ мав зв'язки з різними країнами Європи.

среда, 19 октября 2011 г.

Історія (від дав.-гр. ἱστορία — оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле) — наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.
Із усіх відомих історичних «фактів» лише незначна кількість може бути повною мірою перевірена і підтверджена. Більшість науковців, які займаються вивченням історичних документів, погоджуються, що сучасний погляд на життя в той чи інший спосіб впливає на нашу інтерпретацію та бачення минулого. Тому на одну й ту саму історичну подію може існувати декілька різних точок зору, кожна з яких є по-своєму цінною.
Все ж, найціннішими є ті погляди та дослідження, які ґрунтуються на першоджерелах — документах, створених під час або невдовзі після подій, що вивчаються.
Слово «історія» прийшло до нас від грецького στορία (історія, оповідання), від протоіндоєвропейського «*wid-tor-», від кореня "*weid- "(знати, бачити). Цей корінь присутній в латинській мові — «video», в санскриті — «veda», в праслов'янській мові — «вєдаті».
Давньогрецьке слово «στορία» означає знання набуте дослідженням. Воно було справедливим в тому сенсі, що Арістотель використав це слово в своїй «Περί Τά Ζωα Ιστορία, Peri Ta Zoa Istória» або, як вона звучить в латинізованій формі «Historia Animalium». Термін позбавлений часточки «στωρ», «hístōr» означає «мудрець», «очевидець», або суддя. Слово прижилося в його грецькому значенні настільки добре, що Френсіс Бекон використав термін у XVI ст, коли написав «Natural History». На його думку, історія була «знанням об'єктів, детермінованих, розподілених простором і часом», видом знань, що підтримується пам'яттю (в той же час наука підтримується причиною, а поезія — фантазією).